Від газетної замітки до сцени: історія актора, який знайшов себе в театрі Хуста (Фото)

Усе почалося в липні 2017 року. Саме тоді театр був офіційно перенесений із Мукачева до Хуста згідно з розпорядженням тодішнього голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля. Для молодого чоловіка, який тоді лише розпочинав свій професійний шлях, це стало доленосною подією.

Наш медіа ресурс розповідатиме своїм читаам про молодих, перспективних людей, які люблять і пишаються своєю професією!

"У той період я шукав роботу, переважно в журналістиці, — розповідає актор. — Того ж місяця мій батько побачив у газеті «Вісник Хустщини» новину про відкриття театру в Хусті. Він сказав: "Це твій шанс!" — і я вирішив спробувати. Після перших проб його прийняли до трупи. І з того моменту розпочався шлях, що триває досі. Я одразу полюбив цю цікаву, чудову, але водночас дуже нелегку професію», — ділиться він.

За час роботи в театрі актор втілив понад 28 ролей, з яких три були головними. У його акторському портфоліо — глибокі драматичні образи, комедійні персонажі, історичні постаті та ролі у дитячих виставах. Серед найбільш знакових для нього ролей:

Оскар у виставі «До завтра, Оскар...»;

Лейтенант Делакотрі, французький офіцер, у «Причина Кохання»;

Отець Зореслав у драмі «Остання ніч у Хусті»;

Лікар та поліцейський Джо Янкі у виставі «Божевільна комедія» («Всі люблять Опал»);

Придворний Ворог у «Сніговій Королеві»;

Гуцул Семен у легендарній «Гуцулці Ксені».

«Для мене театр — це щоденна боротьба з собою, це реалізація власної особистості. Це мистецтво бути вільним, творчим і щасливим на сцені. Але насамперед — це робота з любов’ю до глядача», — каже актор.

У майбутньому він мріє не лише продовжити роботу в театрі, а й поєднати її з журналістикою та, можливо, спробувати себе в кіно.

Історія актора театру Хуста — це приклад того, як одна газетна замітка та підтримка родини можуть змінити життя і відкрити справжнє покликання.