Юрій Комарницький: “Ми тримаємо лінію не лише для України, а для світу, який хоче залишитися вільним” (Фото)

Війна в Україні давно перестала бути лише українською справою. На її фронтах стоять пліч-о-пліч люди з різних країн, об’єднані однією метою - не допустити, щоб темрява знову перемогла свободу.

Серед тих, хто координує інтернаціональний опір, - Юрій Комарницький, закарпатець, заступник командира Першого Інтернаціонального легіону Збройних Сил України, позивний "Вожак".

Інтернаціональний фронт свободи.  Коли російські війська рушили на Київ у лютому 2022 року, Україна отримала сотні прохань від іноземців, які хотіли приєднатися до оборони. Так з’явився Інтернаціональний легіон - унікальний військовий підрозділ, де воюють добровольці з понад двадцяти країн світу.

Комарницький згадує, що тоді не існувало шаблонів чи інструкцій, як інтегрувати стільки людей різних націй у єдину структуру.

“Ми створювали систему з нуля, але всіх об’єднувало головне - розуміння, що тут вирішується майбутнє не лише України”, - каже він.

“Це не найманці. Це союзники”. У світі досі плутають поняття “доброволець” і “найманець”. Але для Комарницького ця різниця принципова.

“Люди, які приходять до нас, не шукають вигоди. Вони залишають усе - бізнес, роботу, родину - щоб бути тут. Бо розуміють, що Україна стала кордоном, який захищає цивілізацію від хаосу.”

Серед воїнів легіону - колишні офіцери армій НАТО, медики, інженери, викладачі. Багато хто ніколи не тримав зброї, але пройшов навчання й залишився на передовій. Їхня мотивація, за словами Комарницького, - “не кар’єра, а переконання”.

Досвід, який змінює армії
Перший Інтернаціональний легіон діє в складі українських бригад на найскладніших ділянках фронту - зокрема на Харківщині, Донеччині, у напрямку Куп’янська.

“Наші іноземні побратими приносять досвід армій НАТО, але водночас вчаться української гнучкості. Тут немає шаблонів - є постійна адаптація. І саме це робить нас сильнішими.”

Навчання бійців включає як класичні військові стандарти, так і українські тактики, які сформувалися під час війни. Ця комбінація, за словами командира, створює “нову модель сучасного війська”.

Мова, культура, повага. Кожен доброволець проходить не лише військовий, а й культурний курс. Вивчає базову українську, символіку, історію. Це прийняття нової ідентичності. Вони починають говорити українською, вшановують наших полеглих, носять тризуб на формі з гордістю.”

У легіоні діє сувора дисципліна і повна підпорядкованість українському командуванню.

“Це не окрема армія, це частина ЗСУ. І це принципово,” - підкреслює офіцер. “Україна - моральний орієнтир світу”.

Комарницький переконаний: сьогодні саме Україна задає тон у світовому розумінні свободи.

“Ми тримаємо лінію не тільки від імені держави, а від імені всіх, хто вірить, що свобода - це не гасло, а обов’язок. Якщо впаде ця лінія, зруйнується і сама ідея, що добро може перемогти.”

Його слова звучать не як гасло, а як висновок людини, що бачила війну зблизька.

“Ми різні - але стоїмо за одне”. Юрій Комарницький каже, що інтернаціональне братерство стало символом того, що людство ще не втратило здатність до солідарності.

“У нас є американці, грузини, французи, японці, навіть росіяни, які відмовилися воювати за Кремль. На полі бою різниця між нами стирається. Є тільки ми - люди, які борються, щоб світ залишився людяним.”

Сьогодні Перший Інтернаціональний легіон - це не просто військова частина. ціфвЦе символ. Символ того, що свобода не має кордонів, але має ціну.

І поки на східних рубежах стоять такі, як Юрій Комарницький та його побратими, ця ціна виправдана.